Монаше покликання, що дало відсіч спокусам феноменального таланту
Сестра Целіна Міхаловська була дочкою найвидатнішого представника романтичного напрямку в польському малярстві ХІХ століття – художника Пьотра Міхаловського. Вона зображена на численних полотнах свого батька, який часто малював її в образах сміливих амазонок.
Народилася Целіна 23 квітня 1836 року в Кракові, а виросла в маєтку батька в Кшиштофожицах, де Пьотр Міхаловський проявив себе високоосвіченим передовим господарем. Із великою турботою він розумово й морально виховував свою кохану доньку, яка згодом стала його єдиною ученицею в царині малярства (попри те, що в родині було ще шестеро дітей). Дім Міхаловських був справжнім мистецьким салоном, де часто звучала музика й співи. Як дочка й учениця відомого художника, вона мала найвищі шанси зробити успішну мистецьку кар’єру, що було нечуваним для жінки ХІХ століття, однак це не становило самоціль Целіни. Коли дівчині ледь виповнилося 18 років, Пьотр Міхаловський передчасно помер. Відтоді вона зайнялася впорядкуванням документальної та мистецької спадщини свого батька, а на схилі літ анонімно видала першу ґрунтовну монографію про його життя та творчість.
У віці тридцяти років Целіна відкрила, що справжнім її покликанням є чернече життя. Вона вирішила вступити до новоствореного Згромадження Сестер Непорочного Зачаття ПДМ, яким харизматично керувала мати Марцеліна Даровська. Чимало знайомих Целіни вважало, що вона тим самим поховала свій талант і освіту, не кажучи про вроду. Однак про властивий їй потяг до аскези свідчив автопортрет, написаний нею задовго до монастиря, де видно звичайне обличчя, скромний одяг, відсутність будь-якої ідеалізації…
Збереглося тривале листування Целіни Міхаловської з матір’ю Марцеліною Даровською, що відобразило захоплюючий процес дозрівання монашого покликання Целіни, яка, всупереч мріям своєї рідної матері Юлії Міхаловської, у лютому 1868 року таки розпочала постулат у Язловці. Загалом увесь епістолярій сестри Целіни свідчить про її здорове почуття гумору, сильний характер, і тісний, мало не містичний зв’язок з матір’ю Марцеліною.
У Згромадженні, а саме в язловецькому його домі, сестра Целіна Міхаловська провела близько півстоліття, віддаючи свою освіту й талант на службу монастирській спільноті. У місцевій школі вона викладала малювання, естетику, англійську мову. Завдяки чудовому володінню іноземними мовами займалася перекладами. Також працювала над учнівськими театральними інсценізаціями, тексти до яких писала сестра Ґертруда Скужевська. Опікувалася іконографічним оформленням каплиць у нововідкритих монастирях Згромадження, прагнучи цілковитої гармонізації простору. Та чи не найдужче вона намагалась розвивати художній талант своїх обдарованих учениць. При надзвичайних творчих здібностях, сестра Целіна вирізнялася ще й глибокою контемплятивною молитвою.
Як згадували сучасниці, сестра Целіна ділила свій час між роботою в творчій майстерні та молитвою в каплиці, будучи в усьому послушною настоятельці. Вона обрала анонімність і працю на Божу славу, тому часто не підписувала свої роботи. Сестра Целіна написала чимало полотен для нововідкритих монастирів Згромадження, а також для храмів Поділля. Найчастіше вона зображала постаті Мадонни, Марії Магдалини, різних святих, а також вершників і тварин. Відзначалася винятковою скромністю і мистецькою покірністю: цікавилася думкою оточення про свої довершені полотна і неухильно прислухалася до неї, тим самим не раз псуючи їх.
В Язловці за дорученням матері Марцеліни сестра Целіна виконала галерею портретів сестер непорочниць, щоб «залишилися на пам’ять для наступних поколінь». Співсестри не завжди охоче позували вимогливій художниці, і все ж здебільшого їй вдалося добре передати індивідуальні риси, характерну міміку і проникливий погляд кожної моделі. Зобразила і саму себе в цій галереї портретів, щоправда, виразно суворою.
Сестра Целіна написала також два портрети матері Марцеліни, що зберігаються в монастирях Ярослава та Валбжиха, та ряд жанрових сцен з монастирського життя.
У 1916 році через воєнні дії сестри непорочниці були змушені невідкладно евакуюватися з язловецького монастиря і виїхали до безпечнішого Ярослава. Перше, що зробила сестра Целіна по виснажливій подорожі, – розпакувала свої фарби і стала поновлювати портрет матері Марцеліни, який намалювала ще кілька десятиліть тому. Це виявилося її останньою роботою. Старенька, 80-річна сестра Целіна не змогла жити поза Язловцем, який називала раєм на землі, і двома тижнями пізніше – 23 серпня 1916 року – померла в ярославському монастирі, де й була похована.
На жаль, чимало полотен сестри Целіни безповоротно втрачено. Так, коли непорочниці поспіхом назавжди виїжджали з Язловця в 1946 році, поміж скарбів, що мусили там залишити, виявилися й альбоми з акварелями і картини сестри Целіни та її видатного батька Пьотра Міхаловського.
Лише чудом у коридорі язловецького дому збереглася фреска, що нині є однією з найвідоміших робіт сестри Целіни Міхаловської, – «Свята Родина». Це надзвичайно ніжна, виконана в різних техніках, композиція. Якщо б не присутність на ній ангела, то здавалося б, що тут зображено звичайну сім’ю на тлі спокійного сільського пейзажу. Щиро запрошуємо всіх відвідати Язловець і насолодитися цим непересічним мистецьким твором!
За матеріалами Моніки Кулеші та Пауліни Душици