Основу виховної системи матері Марцеліни складають чотири педагогічні принципи, сформульовані нею у 1872 році. Вони використовуються в школах сестер-непорочниць від часу заснування аж по сьогодні. Задокументовано ці принципи у ХІІ розділі «Карток».
Перший із них говорить: Бог є всім – через усе до Бога. На цьому ґрунтується вся виховна система, базовою площиною якої є світ християнських цінностей. Бог визнаний головною метою, а все, що має людина – її таланти, темперамент й особистість, її життєва ситуація і суспільна позиція – усе це є індивідуальною дорогою до Нього. Завдання мудрого вихователя полягає у тому, щоб розпізнати характер цієї особистої дороги розвитку – дороги до Бога – і вказати кожному вихованцю властивий саме йому напрямок. Кожна дитина є суб’єктом виховання та вимагає відповідної поведінки, індивідуалізації виховних цілей, методів і засобів.
Принцип другий (частково результат першого) відноситься до нації і визначеної Богом батьківщини – засобів, даних людству для реалізації своїх життєвих цілей. Бог створив нас громадянами, – пише мати Марцеліна. Це накладає на людину певні обов’язки, усвідомлення яких повинно супроводжувати її від наймолодшого віку. Кожна нація має виконувати встановлені Богом завдання. Фундаментальними засадами при цьому є «віра батьків» і відданість Церкві. Тому мати закликає прищеплювати вихованцям почуття національної гідності та вчити їх патріотизму, під яким розуміється ідентифікація з християнським і гуманістичним корінням народу та його найшляхетнішими традиціями.
Наступний, третій принцип: вірність обов’язкам свого стану. Мати Марцеліна вважала, що кожна людина поставлена Богом у призначеному місці, яке накладає на неї конкретні обов’язки і завдання. Іноді це велика і визначна місія, а частіше – метушня непримітної, одначе важливої з Божої перспективи щоденної праці. Хто вірний в малому – не розчарує й у великому – пише мати, підкреслюючи вагу і сенс дрібних на перший погляд справ. Обов’язки – це поруччя на життєвій дорозі – додає, закликаючи сестер виховувати у своїх підопічних ретельність і сумлінність у виконанні обов’язків.
Нарешті, у четвертому принципі вона наказує навчити дітей думати. Метою матері Марцеліни є виховання розумних жінок, здатних висловлювати зважені погляди і цінності; жінок, які свідомо формуватимуть свою життєву дорогу, своє середовище, сім’ю та оточення. Це «думати» стосується також самого знання: учениці непорочницьких шкіл мали знайомитися з різними науками, пізнавати найновіші досягнення і теорії, поширювати свої інтелектуальні горизонти, однак не заучуючи все напам’ять, а вивчаючи структуру окремих ділянок знань, їх внутрішню організацію, закони і методологію.
Ці принципи донині залишаються основою програм непорочницьких навчальних закладів, які можна назвати авторськими школами матері Марцеліни. Незважаючи на труднощі в прагненні індивідуалізації виховання і навчання, у всіх дидактичних починаннях нашого згромадження домінують «особотворчі» цілі. Ми навчаємо для того, щоб краще виховувати. Школа – це знаряддя виховання.
Із книги “Виховання любов’ю: педагогічна система бл. Марцеліни Даровської” сестри Ґражини від Всезаступництва ПДМ